Спочатку було слово, і слово було в Бога, і слово було Богом.
Івана 1:1
2003-й рік є унікальним в історії Української Євангельської Баптистської Церкви м.Вінніпег. Церква святкує 100 років Божої любові і благодаті. Це виявляє надприродну силу, яка підтримувала і вела групу святих крізь минуле століття.
Також це є святкування вдячності за братів і сестер, відданих християн, освячених воїнів віри в Ісуса Христа. Це спогади про баптистських першопрохідців, які витримали гоніння, соціальні та економічні негаразди, але невтомно продовжували проголошувати Велике Доручення Ісуса Христа в місті Вінніпег і його околицях.
Початком стала група переслідуваних баптистських віруючих, біля 15 сімей, які під Божим проводом прибули у Вінніпег з Київської області. Вони стали основою Української Євангельської Баптистської Церкви в місті Вінніпег. Серед них були сім’ї Феофіла Капустинського, Іллі Коваля, Андрія Лисика, Абрама Заболотного, Сперидона Осадчого, Антона Котко та інші.
У 1902 році, коли переслідування в Україні посилилися, влада арештовувала, піддавала тортурам, штрафувала і відправляла на заслання багатьох віруючих тільки тому, що вони баптисти. Багато сімей виришили залишити Україну і оселитися в Канаді. Деякі з цих перших іммігрантів везли ознаки переслідувань та тортур на їхніх тілах, але вважали за радість страждати за Господа і знали, що Бог був на їхній стороні.
В 1903 році брат Іван Шакотько зі своєю дружиною прибув з Києва у Вінніпег. Молодий, енергійний віруючий почав організовувати братів і сестер баптистів, забезпечувати керівництво і проводити богослужіння.
Українська Євангельська Баптистська Церква була заснована восени 1903 року. Вона мала приблизно 25 членів, які збиралися для служінь у приватному будинку брата Капустинського і брата Бабиса на вулицях Grow Street і Barber Street, що на півночі Вінніпегу. Брат Іван Шакотько був обраний пастором церкви. Також було обрано двох дияконів - брата М.Никифоріва і брата Б.Бабиса.
Віруючі перебували в Господі, регулярно збиралися для служінь, тепер вже вільно і без страху переслідування, ділилися Благою Звісткою з новими іммігрантами, які прибували до Вінніпегу, а також з українцями, які проживали в місті. Пастор Іван Шакотько працював кравцем, щоб утримувати сім’ю. Він служив на великій місійній ниві в Манітобі, сумлінно поширюючи Євангеліє та запрошуючи іммігрантів на служіння. Бог благословив першопрохідців церкви у місті Вінніпег і багато людей приєдналося до громади Божої.
Церква в м.Вінніпег була єдиною українською баптистською церквою в західній Канаді. Невдовзі члени Першої Баптистської Англійської Церкви в м.Вінніпег дізналися про організовану українську баптистську громаду. Диякон, Чарльз Хілтон, який розмовляв російською мовою, почав допомагати українським віруючим служити тисячам іммігрантів, які прибували з України. Він підтримував духовно, а також фінансово організацію і поселення нових баптистських віруючих. Багато англійських баптистських лідерів, таких як D.B.Harkness, H.McNeal, Charles Hilton, C.S.McLaren та інші, які були зацікавлені в місіонерській роботі серед українців, забезпечували керівництво, фінансову допомогу та становлення української баптистської громади у м.Вінніпег. З допомогою англійських баптистських церков у 1904 році було зведено невелику будівлю на Півночі міста по Burrows Avenue. У 1905 році, пастор Іван Шакотько був рукопокладений Баптистським Союзом Західної Канади на служіння серед українців у провінції Манітоба.
Тим часом велика кількість нових іммігрантів прибували з України і поселялися в провінції Саскачеван. Відкрилася нова місійна нива і пастор І.Шакотько поїхав в Саскачеван з баченням налагодити працю серед баптистів в тій провінції. В 1905 році зібрання покликало брата М.Крівецького на служіння пастора, який на той час ніс служіння пастора в баптистській церкві міста Оверстоун. З того часу він ніс служіння у баптистських церквах міст Вінніпег та Оверстоун.
У 1908 році за допомогою Союзу Баптистів молодий брат І.Артеменко, який отримав богословську освіту в Німеччині, прибув з України, щоб служити у церкві м.Вінніпег. Він був ефективним місіонером і багато новонавернених було додано до Церкви. Однак скоро пастор Артеменко від’їхав до Саскачевану. Тому в 1910 році церква м.Вінніпег знову покликала брата М.Крівецького бути їхнім пастором. Пастор М.Крівецький переїхав до м.Вінніпег і ніс служіння в обох церквах - в м.Вінніпег та в м.Оверстоун.
Це були економічно важкі часи для пасторів і місіонерів. Як і усім іммігрантам, їм потрібно було знайти роботу для утримання їхніх сімей та бути відповідальними за постійно зростаючу місіонерську ниву в Західній Канаді. Церкви були малочисельними, складалися з новоприбулих іммігрантів і тому мали труднощі з фінансовою підтримкою пастора.
Коли пастор М.Крівецький завершив служіння у церкві м.Вінніпег в 1913 році, громада була без постійного пастора до 1929 року. Служінням опікувалися диякони, навідувалися служителі з інших церков.
Брат П.Скраба, який переїхав до м.Вінніпег в 1916 році, провадив ефективне служіння в церкві. Він проповідував на недільних зібраннях і допомагав духовно та фінансово багатьом новоприбулим, які приєдналися до церкви.
У 1921 році, коли брат П.Кіндрат переїхав з Оттави в Довфін, провінція Манітоба, на служіння в маленьку баптистську церкву, він часто відвідував церкву в м.Вінніпег і здійснював пасторську опіку зібранню. Проводилися регулярні богослужіння і багато новонавернених було додано до церкви.
У 1929 році за допомогою Союзу Баптистів було запрошено брата І.Кмету прибути з України для пасторського служіння в церкві м.Вінніпег. Це були дуже неспокійні часи в Україні. Сталін і його режим почали ліквідацію церков і висилали церковних лідерів до таборів в Сибір. Але наш люблячий Господь мав інший план і дав шлях у м.Вінніпег для пастора І.Кмети. Як поет і християнський письменник, пастор І.Кмета провадив ефективне керівництво в церкві. Він видавав журнал, який називався "Євангельський Вісник", який мав вплив на баптистське служіння серед українців у Західній Канаді і поза нею. Під його керівництвом було видано книгу гімнів, яка принесла великі благословіння баптистським громадам, як у Канаді, так і в США.
Таким чином Церква у м.Вінніпег знову пережила нові благословіння і зростання в чисельності. Нова будівля церкви була придбана англійськими братами баптистами на розі вулиць Parr Street і Redwood Avenue. Під час недільних служінь сестри Д.М.Томсон і Л.Сміт проводили недільну школу.
Коли в 1933 році пастор І.Кмета прийняв запрошення до баптистської церкви м.Саскатун, церква м.Вінніпег запросила молодого брата М.Шельпука на пасторське служіння. Брат М.Шельпук закінчив навчання в Північно-західній Семінарії в Сполучених Штатах і був рукопокладений в англійській баптистській церкві. Він був ефективним пастором і посвяченим місіонером серед українців та служив в церквах м.Вінніпег та м.Оверстоун. Під його керівництвом церква м.Вінніпег пережила багато благословінь та збільшилась чисельно.
В 1938 році пастор М.Шельпук прийняв запрошення на пасторське служіння в баптистській церкві в Сполучених Штатах. Тоді церква м.Вінніпег запросила брата П.Кіндрата бути їхнім пастором. Пастор П.Кіндрат насадив декілька церков в провінції Саскачеван і переїхав у Вінніпег з міста Принц Альберт. Він був пастором церкви у м.Вінніпег майже 50 років. Пастор П.Кіндрат був редактором "Християнського Вісника", активно відвідував баптистські церкви Західної Канади, проводячи служіння і підбодрюючи віруючих твердо стояти у вірі в Господа, поширюючи Євангеліє серед українців, які шукали духовну їжу для їхніх душ. Багато людей прийшли до пізнання Господа, але ціною великих жертв місіонерів, які були зневаженими і страждали фізично від рук ворогів істинної Євангелії.
У 1952 році пастор П.Кіндрат залишив служіння у церкві м.Вінніпег, щоб присвятити свій час українському баптистському руху в Канаді. Церква м.Вінніпег запросила брата І.Поліщука з церкви міста Сван Рівер бути їхнім пастором. Пастор І.Поліщук був також прекрасним керівником хору. Він організував чудовий хор і залучив багато молодих людей до музичного служіння не тільки в церкві м.Вінніпег, але також в баптистських громадах Манітоби. Зібрання пережило великі благословіння та зростало кількісно.
Коли в 1957 році пастор І.Поліщук виїхав у Сполучені Штати, церква м.Вінніпег запросила брата Д.Маричука з США на пасторське служіння. Під його керівництвом жіноче служіння і недільна школа почали працювати більш ефективно. Пастор Д.Маричук і пастор І.Поліщук навчалися богослів’ю в Німеччині і після Другої Світової Війни прибули до Канади та служили в церкві м.Вінніпег з посвятою і ентузіазмом, здобуваючи багато людей для Господа.
Потрібно зазначити, що після Другої Світової Війни багато нових іммігрантів прибували до Канади з таборів Німеччини. Серед них було багато підготовлених баптистських лідерів, які організували нові церкви, проводили євангельські зібрання та стали пасторами існуючих церков, що укріплювало українські баптистські церкви в Канаді.
У 1962 році пастор Д.Маричук переїхав до Сполучених Штатів. В той час церква м.Вінніпег запросила на пасторське служіння енергійного молодого студента, брата М.Брича, який навчався богослів’ю в Меннонітському Колледжі м.Вінніпег. Він був регентом хору і видавав платівки з записами церковного хорового співу. Пастор М.Брич проводив щотижневі радіопрограми для євангелізації українців. Він написав ряд духовних пісень для поклоніння Господу та переклав багато інших духовних пісень з англійської мови, які використовувалися в прославленні та поклонінні українськими церквами по всій Канаді та у Сполучених Штатах.
Церква стала нараховувати біля 70 членів, які брали участь у служіннях. Церковна громада м.Вінніпег купила церковну будівлю в Союзу Баптистів Західної Канади і зробила капітальний ремонт.
Коли в 1970 році пастор М.Брич переїхав в м.Торонто, церква м.Вінніпег запросила пастора Д.Жилу з м.Едмонтон, провінція Альберта, для пасторського служіння. Пастор Д.Жила був першим пастором в цій церкві, який народився і отримав богословську освіту в Канаді. Він знав англійську і українську мови і відчував потребу проводити служіння обома мовами. Молодь була готова до змін, передбачаючи великі благословіння, але старші члени противился змінам, маючи складність з розумінням англійської мови. Однак пастор Д.Жила проповідував обома мовами і інколи з перекладом. Молодь організовувала багато молодіжних служінь і під керівництвом лідера хору церква була благословенна музичним служінням і розповсюдженням Слова.
У 1976 році пастор Д.Жила виїхав з м.Вінніпег. Церква не мала постійного пастора біля двох років. Брат М.Лисак, диякони М.Подворняк та О.Ткаченко проводили служіння у церкві. Брат І.Ковальчук, який прибув у Вінніпег з Аргентини для праці в "Christian Press", став директором хору та іноді проповідував. Брат М.Мельник, який закінчив навчання в "Providence Seminary", ніс служіння старшого вчителя недільної школи.
У 1978 році церква м.Вінніпег запросила брата О.Хрипчука бути їхнім пастором. Він прибув з Аргентини, де здобув богословську освіту. Під час його служіння церква мала особливі благословіння та добре налагоджену жіночу роботу і молодіжне служіння. У 1980 році пастор О.Хрипчук переїхав до Сполучених Штатів.
Служіння і праця в церкві були поділені між братами. Брат Ф.Лавринюк взяв відповідальність голови ради, брати М.Лисак, М.Подворняк і О.Ткаченко були відповідальні за проведення недільних ранішніх богослужінь, а брат М.Мельник - за вечірні служіння. Брат М.Мельник також організував тріо "Manna Singers" з сестрами Анною і Рут. На протязі багатьох років вони приносили благословіння через музичне служіння зібранню, а також на радіо.
Церковні служіння проводилися українською мовою, але інколи було Слово та спів англійською. Однак деякі молоді люди відійшли, інші одружилися і приєдналися до своїх дружин/чоловіків в інших зібраннях, деякі віддали перевагу англійській мові і вирішили стати членами інших євангельських церков м.Вінніпег. Таким чином, членство в церкві зменшилося до двадцяти п’яти активних членів.
У 1982 році за порадою Української Баптистської Конференції в Західній Канаді, Церква м.Вінніпег запросила брата І.Ткачука бути їхнім пастором. Він ніс пасторське служіння в Баптистській Церкві м.Роза Рівер і коли приймав запрошення служити в церкві м.Вінніпег, він продовжував служити раз на місяць в м.Роза Рівер, проводячи керівництво в цьому зібранні. Пастор І.Ткачук закінчив McMaster University і Divinity School в Гамільтоні, провінція Онтаріо. Він навчався в University of Toronto на факультеті Соціальної Праці. Також він отримав ступінь "Доктор служіння" в Богословській семінарії м.Київ в Україні. Церква м.Вінніпег також запросила брата Миколу Мельника бути помічником пастора і проповідувати на служіннях, коли пастор Ткачук відсутній.
Під керівництвом пастора І.Ткачука, церква, хоча й невелика чисельно, продовжувала служити Господу з ентузіазмом та посвяченням. Члени церкви були вірними свідками Господа і виділяли їхній час та ресурси для служіння. Церква вірно підтримувала радіомовлення з пастором І.Ткачуком. Спеціальне музичне служіння було організоване сестрою А.Ткачук. Хор церкви ніс служіння на місцевому телевізійному каналі. Обширна гуманітарна робота проводилася жінками церкви м.Вінніпег. Вони посилали допомогу в Україну - посилки з їжею та одягом. Декілька тисяч християнських книжок, які були надруковані в "Christian Press", були також відправлені з церкви м.Вінніпег за допомогою Української Баптистської Конференції Західної Канади. Вони були розповсюджені серед церков в Україні.
Церква пережила великі благословіння і Бог додав нові душі до Його Царства через ряд хрещень в церкві м.Вінніпег. Громада була сильним і ефективним свідком для українців в м.Вінніпег та його околицях.
Після майже 18-ти років служіння пастор І.Ткачук почав шукати собі наступника, тому що він вже був пенсійного віку і планував вихід на пенсію з пасторського служіння. Церква молилася за нового пастора, щоб продовжувати свідоцтво серед українців в м.Вінніпег.
В 1991 році, коли Україна здобула незалежність від Радянського Союзу, багато нових іммігрантів почали прибувати в Канаду і також поселялися в м.Вінніпег. Церква відчувала, що дуже важливо продовжувати нести Вістку Євангелії для спасіння багатьох людей, які прибували з бувшого Радянського Союзу і які виросли в атеїстичній системі комунізму.
Церква м.Вінніпег отримала благословіння, коли сім’я брата О.Андрусишин стала членами церкви. В 1998 році брату О.Андрусишину було запропоновано стати помічником пастора та присвятити його час для служіння новоприбулим іммігрантам з України. Потім в 2000 році, коли пастор І.Ткачук пішов на пенсію, церква обрала брата О.Андрусишина їхнім пастором. Пастор О.Андрусишин отримав богословську освіту в Канаді та був рукопокладеним Союзом Баптистів Західної Канади.
Зараз брат О.Андрусишин є пастором Української Євангельської Баптистської Церкви в м.Вінніпег. Служіння проводяться українською мовою. Пастор О.Андрусишин продовжує служіння для нових іммігрантів, які прибувають в Канаду, м.Вінніпег. Під його керівництвом було хрещено багато новонавернених, громада зазнала благословіння, а церковна будівля була відремонтована при допомозі Баптистського Союзу Західної Канади та членів громади.
На закінчення, давайте подякуємо Богу за Його вірність в постановленні багатьох лідерів Української Євангельської Баптистської Церкви в м.Вінніпег на протязі останніх 100 років. Давайте подякуємо Богові за лідерів та братів і сестер, які пожертвувати так багато служачи іншим у цій церкві тим, хто потребував спасіння і шукав справжнього життя - вічного життя в Ісусі Христі. Давайте подякуємо Богу за братів і сестер, які пройшли крізь двері цієї церкви і слідували за Ісусом і Його Великим Дорученням, ефективно свідкуючи тисячам інших про Господа і Його Царство по всьому світу. Ми всі бажаємо повторити слова Самуїла, які написані в 1 Самуїла 7:12 - "Евен-Езер, Ось до цього місця нам допоміг Господь"
Хай Бог благословить вас усіх...
Пастор Іван Ткачук, 19 жовтня 2003 року
